Однією із вимог Революції Гідності було повне перезавантаження судової системи. Це завдання було покладено на Вищу раду правосуддя (ВРП), яка є ключовим органом в судовій системі.

Саме цей орган приймає остаточне рішення щодо суддівської кар'єри — призначення на посаду, притягнення до відповідальності або звільнення. Хоча після революції склад і назву цього органу змінили на 100%, до якісних змін в роботі самого органу це не призвело. Туди потрапили «довірені» особи від влади. Окрім політичних зв'язків, до членів Вищої ради правосуддя є ті ж самі претензії, що й до суддів, від яких систему мали б очищати: непрозорі статки, політично вмотивовані рішення, неетична поведінка тощо.

Недоброчесні судді успішно проходять кваліфікаційне оцінювання та перемагають у конкурсах на найвищі суддівські посади. А дисциплінарні скарги щодо сумнозвісних суддів, а також ті, які подаються громадськими організаціями чи суддями-викривачами, роками ігноруються Вищою радою правосуддя. В той же час, скарги щодо суддів, відомих активною громадською позицією, розглядаються дуже швидко, за чим часто слідує неспіврозмірне покарання з формальних підстав.

Громадські організації Автомайдан, Фундація DEJURE та Центр протидії корупції об'єдналися та описали ключові «провали» Вищої ради правосуддя, які вказують на неспроможність чинного складу Ради виконувати довірені їй обов'язки.

Варто зазначити, що описаний нижче список провалів ВРП не є вичерпним. У проєкті зібрані лише найбільш наочні та одіозні приклади упередженості чинного складу Вищої ради правосуддя. Список провалів регулярно доповнюється та розширюється.

Матеріал підготовлений спільно Фундацією DEJURE, ВГО «Автомайдан» та Центром протидії корупції. Веб-версія продукту підготовлена за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди, в рамках програми МАТРА. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю Фундації DEJURE, ВГО «Автомайдан» та Центру протидії корупції і в жодному разі не відображає позицію Королівства Нідерланди