Значна частина скарг на суддів стосується порушення строків розгляду судових справ. Незважаючи на об'єктивно велике навантаження на суддів першої інстанції, їх доволі часто притягують до відповідальності. Для прикладу, ВРП
покарала суддю Окружного адмінсуду м.Києва Д.Костенка, який розглядав позов 14 місяців.
Однак зовсім інший підхід до суддів Верховного Суду, у яких навантаження не є більшими ніж у судах першої інстанції, а умови для роботи та винагорода набагато кращі. Зокрема, ВРП відмовилась бодай відкрити провадження щодо суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий Бевзенко), які не провели жодного засідання за касаційною скаргою, яка подана ще у вересні 2017 року у резонансній справі, що стосується виборів громадської ради при НАБУ. Не
побачили порушень і у тому, що голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович розглядає касаційну скаргу у сім разів довше, ніж того вимагає закон. До речі, відповідачем у цій справі є Окружний адміністративний суд м.Києва.
У ВРП дуже вибірково підходять до покарання суддів за необґрунтовані ухвали про обшуки. Для прикладу, ВРП притягнула до відповідальності суддів
О.Самсонову,
В.Писанця,
О.Радчикову. Проте двічі без жодного обґрунтування
відмовилась бодай відкрити провадження щодо судді Печерського районного суду міста Києва
Константінової (Тарасюк) К.Е. Вона винесла абсолютно незаконну та необґрунтовану ухвалу про обшук у активіста Автомайдану після того, як він зафіксував на незадекларованому авто голову Голосіївського суду м.Києва
О.Первушину.
Зате ВРП незаконно
покарала суддю В.Радченка, за те, що він задовольнив клопотання детективів НАБУ про обшуки у голови Окружного адмінсуду м.Києва Павла Вовка. Велика Палата Верховного Суду
визнала це рішення ВРП незаконним.
15 січня 2020 року ВРП
притягнула до відповідальності суддю О.Криворот за те, що вона
задовольнила клопотання детективів НАБУ про надання доступу до телефонних трафіків цивільної дружини ексзаступника глави Адміністрації Президента Олексія Філатова. До речі, НАБУ розпочало розслідування на підставі відомого
журналістського розслідування щодо впливового чиновника часів Порошенка, який саме відповідав за судову реформу. У детективів були підстави зацікавитись трафіками, але у ВРП вирішили, що суддя неправомірно надала такий доступ.
Суддя ж Печерського суду О.Білоцерківець виніс абсолютно необґрунтоване
рішення про надання доступу до телефонних трафіків активістів Автомайдану у справі щодо "побиття яйцями" депутата О.Барни, яка має усі ознаки
переслідування. ВРП ж відмовилась навіть відкрити провадження щодо О.Білоцерківця, хоча його рішення однозначно є більш свавільним, ніж рішення покараної ВРП О.Криворот. Очевидно суть не у порушеннях, а у прізвищах осіб, яких стосувались ці рішення.
Дуже цікавий випадок трапився зі скаргами на Валентина Сердюка, якого напередодні прийняття присяги судді Верховного Суду
спіймали п'яним за кермом і навіть на рік
позбавили права керування авто. Активісти подали на нього дві скарги за явне порушення суддівської етики. Але членкиня ВРП Світлана Шелест у серпні 2019 року відмовила навіть у відкритті дисциплінарного провадження. У грудні 2019 року дисциплінарна палата
відкрила провадження щодо В.Сердюка на підставі аналогічної скарги Романа Куйбіди. Доповідачем у справі є та ж Світлана Шелест. Що так кардинально змінило позицію членкині ВРП - загадка, але навряд чи це вимоги закону.
Це свідчить, що ВРП у ручному режимі, дуже вибірково і неоднаково застосовує одні і ті ж норми, щоб у схожих ситуаціях карати одних суддів, та звільняти від відповідальності інших. Або ж карати/покривати одного і того ж суддю в залежності від ситуації.