У 2017-2018 роках на конкурсі обрали суддів нового Верховного Суду. Метою було створення нової найвищої судової інституції «з нуля» і наповнення її суддями, які відповідають конституційним вимогам компетентності і доброчесності.

Водночас щонайменше 44 судді відповідно до висновків Громадської ради доброчесності не відповідали критеріям доброчесності та професійної етики - мали статки, які значно перевищували легальні доходи, порушували вимоги закону щодо декларування майна, були політично залежними, вказували неправдиві відомості в деклараціях доброчесності і родинних зв'язків, ухвалювали неправосудні рішення, порушували права людини. Так, наприклад, до Верховного Суду призначили Ольгу Ступак, яка збрехала на співбесіді про отримання службової квартири, Олександра Золотнікова та Максима Тітова, які забороняли протести та карали активістів під час Революції Гідності, племінника Сергія Ківалова — Сергія Могила, який був учасником схеми з втручання в розподіл справ у Вищому господарському суді.

За законом у ВРП є повноваження не рекомендувати до призначення кандидатів, якщо є найменший сумнів у їхній доброчесності. Однак ВРП не скористалась цим та ініціювала призначення до Верховного Суду 44 недоброчесних кандидатів, повністю проігнорувавши в цьому випадку і конституційні вимоги щодо доброчесності суддів, і негативні наслідки для суспільної довіри до судової влади.

Наслідком стало те, що обрані в такий спосіб недоброчесні судді значно підірвали довіру до судової системи і фактично засвідчили провал судової реформи в частині оновлення найвищої судової інстанції України.

Детальніше про формування Верховного Суду і про роль Вищої ради правосуддя у ньому ви можете прочитати в звіті, підговоленому Фундацією DEJURE і Центром політико-правових реформ.